Розвиток у молодших школярів чуття ладу як провідної музичної здібності
Вступ
Серед основних завдань, що стоять перед сучасною школою ХХІ століття, досить важливого значення набувають питання художньо-естетичної освіти та виховання учнів. Про це свідчать новітні державні документи - Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті та Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа), у яких визначаються основні цілі, пріоритети, умови, очікувані результати та інші найважливіші положення розвитку освіти в нашій країні на найближчі десятиліття. Як підкреслюється у зазначених документах, суттєвого удосконалення потребує художньо-естетичне виховання школярів. Слід зазначити, що українська школа починає поступово переходити від монополізму програмно-методичного забезпечення загальної середньої освіти до багатоваріантності програм, підручників, посібників, що безумовно стимулює як науково-дослідницьку думку, так і педагогічну творчість вчителів-практиків.
Одним з найважливіших факторів виховання морально-естетичних почуттів, формування світогляду, художніх поглядів та переконань, духовних споживань підростаючого покоління є залучення до музичного мистецтва на уроках музики загальноосвітньої школи. Музика як один з видів мистецтва активно впливає на дитину, виховує особистість, формує естетичні здібності.
В Сухомлинський писав: „Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури” [48, 553]
Мова музики - це міжнародна мова звуків, яку розуміють усі люди. В її основі лежить звуковисотна інтонація, що розкривається й розвивається у часі, має динамічне та темброве забарвлення і вироблені віками принципи формоутворення. Написана у минулі епохи, музика не залишається музейним експонатом, цікавим тільки для фахівців. Диво музики полягає у тому, що вона здатна змінюватися, збагачуватися відповідно до зміни сприйняття виконавців та слухачів. Вона, як жива, перебуває у вічному русі, створюючи навколо звукове поле, яке поширюється у просторі та часі, в нашому внутрішньому світі, нашій памяті, в наших почуттях ще довго після того, як прозвучала остання нота.
У вирішенні завдань художньо-естетичного виховання школярів, розвитку в них широкого естетичного світогляду, художнього смаку, інтересу до різних видів мистецтва велике місце належить урокам музики у загальноосвітній школі, що намагаються висвітлити вузькопрактичні питання музичної роботи з дітьми, надати рекомендації з конкретних учбових завдань, а також вирішити загально-естетичні та культурологічні завдання творчого розвитку особистості.
Музична культура людини є органічною частиною культури народу, до якого вона належить або серед якого живе, тому у вирішенні завдань художньо-естетичного виховання значне місце належить досвіду народної педагогіки, надбанням українського музичного фольклору, а також практиці музичного виховання відомих вітчизняних композиторів та педагогів. В останні роки музичною педагогікою активно вивчається досвід М. Леонтовича, К. Стеценка, Я. Степового, Ф. Колесси, Л. Ревуцького та інших діячів української культури.
Однією з основних проблем музичного виховання у школі є формування й розвиток загальної музичності школярів та різноманітних музичних здібностей, серед яких - музичний слух, емоційно-пізнавальні, раціонально-пізнавальні музичні здібності, здібності до музичної діяльності тощо. У системі музичних здібностей ладове чуття, разом із музично-слуховими уявленнями та чуттям ритму, утворює ядро музичності. Саме у ладовому чутті, що є основою емоційного відгуку на музику, поєднуються емоційний та слуховий боки музичності.
У багатьох системах музичного виховання, як вітчизняних, так і зарубіжних, питання формування й розвитку ладового чуття займають провідне місце. Серед них - музично-педагогічна концепція угорського композитора З. Кодая, болгарська "стовбиця" Б. Тричкова, українська вокально-хорова педагогіка М. Леонтовича тощо. У сучасній вітчизняній музичній педагогіці питанням розвитку ладового чуття приділяється значна увага, йдуть пошуки нових підходів до поєднання елементів відносної та абсолютної сольмізації, але чіткої науково-методичної позиції ще не вироблено.
Актуальність проблеми використання нових підходів до розвитку окремих музичних здібностей молодших школярів у процесі загально-музичного виховання призвела до вибору теми дослідження: "Розвиток у молодших школярів чуття ладу як провідної музичної здібності".
Мета дослідження: розробити систему музично-дидактичних завдань з розвитку ладового почуття у молодших школярів на уроках музики.
Обєкт дослідження: система музичних здібностей молодших школярів.
Предмет дослідження: музично-педагогічні умови і шляхи розвитку ладового почуття молодших школярів на уроках музики у загальноосвітній школі.
У своєму дослідженні ми виходили з гіпотези: якість розвитку чуття ладу в молодших школярів значно зросте, якщо на уроках музики у першому класі використовувати різноманітні прийоми і методи активізації ладового почуття:
- вводити елементи методу релятивної сольмізації,
- роботу з розвитку ладового слуху проводити за допомогою спеціальних ручних знаків та умовних складів,
- застосовувати елементи „стовбиці” Б. Тричкова,
- додавати спеціальні вправи на дитячих звуковисотних музичних інструментах.
У відповідності з метою дослідження та висунутою гіпотезою були поставленні завдання дослідження.
1. Вивчити літературно-музикознавчі першоджерела та визначити теоретичні аспекти категорії ладу (ладова стійкість та нестійкість, тонічність та тонікальність, ладові функції, класифікація ладових структур тощо).
2. Охарактеризувати місце ладового чуття у системі музичних здібностей.
3. Розробити систему вправ для вивчення рівнів розвитку ладових уявлень першокласників.
4. На основі використання елементів релятивної сольмізації та „стовбиці” розробити вправи з розвитку ладових звуковисотних уявлень першокласників.
У процесі дослідження використовувалися методи:
теоретичний аналіз літератури з теорії музики та музикознавства, що висвітлюють питання формування й розвитку звуковисотного слуху, ладового чуття та релятивної сольмізації;
тестування, спостереження та співбесіди під час вивчення рівнів розвитку ладового чуття молодших школярів;
педагогічний експеримент.
Наукова новизна і теоретична значущість роботи полягає:
- у теоретичній розробці критеріїв вивчення рівнів розвитку ладового чуття молодших школярів;
- у визначенні нових підходів до процесу розвитку ладових уявлень молодших школярів засобами релятивної сольмізації та „стовбиці” на уроках музики.
Практична значущість дослідження полягає у можливості використання результатів у практичній діяльності вчителя музики у початкових класах, а також у подальшій експериментальній роботі з розвитку окремих музичних здібностей та загальної музичності школярів.
Структура роботи: вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел.