Розвиток у молодших школярів чуття ладу як провідної музичної здібності

курсовая работа

1.2 Почуття ладу та його місце у системі музичних здібностей

Почуття ладу є однією з провідних музичних здібностей, про що свідчать результати психолого-педагогічних досліджень, як вітчизняних, так і зарубіжних.

Взагалі питаннями формування й розвитку музичних здібностей займається окрема галузь науки - музична психологія. У дослідженнях Л. Виготського [10], Е. Голубєвої [11], О. Костюка [23], С. Науменко [32, 33], К. Тарасової [50], Б. Теплова [51] та ін. вивчаються різні аспекти здібностей до музичної діяльності. Найвідоміші представники музичної педагогіки різних країн П. Вейс, В. Верховинець, Е. Жак-Далькроз, Д. Кабалевський, З. Кодай, М. Леонтович, К. Орф, К. Стеценко, Б. Трічков та інші у своїй музично-педагогічній діяльності розробили і науково обґрунтували теорію музичних здібностей, методику розвитку того чи іншого аспекту здібностей, що стає основою загально-естетичного та культурного розвитку особистості.

Перш ніж визначити місце ладових уявлень серед музичних здібностей, треба розглянути їх загальну структуру. Слід зазначити, що у музичній психології категорія музичних здібностей співвідноситься з поняттям музичності, яка розуміється як комплекс здібностей (спеціальних, саме музичних, та більш загальних, таких як творча уява, увага, натхнення тощо), необхідних для занять музичною діяльністю [51, 43]. Якісне поєднання загальних і спеціальних музичних здібностей стає основою музичної обдарованості (це поняття ширше за музичність).

У вітчизняній музично-педагогічній та музично-психологічній науці вивчення музичних здібностей спирається на відоме дослідження Б.Теплова „Психологія музичних здібностей” [51], у якому автор доводить, що до основних музичних здібностей належать:

1. Ладове почуття, тобто здатність емоційно розрізняти ладові функції звуків мелодії, відчувати емоційну виразність звуко-висотного руху. Ладове почуття безпосередньо виявляється у сприйманні мелодії, її впізнаванні, у чутливості до точності інтонації. Його характерним виявом у дитячому віці є підвищений інтерес до слухання музики. Ладове почуття є емоційним компонентом музичного слуху.

2. Здатність до слухового уявлення, тобто здатність вільно оперувати слуховими уявленнями, що відображають звуковисотний рух. Вона безпосередньо виявляється у запамятовуванні і відтворенні по слуху мелодій, насамперед у співі, а далі - у внутрішньому слуху ("внутрішня музична мова"). Ця здібність є слуховим компонентом музичного слуху.

3. Почуття ритму, тобто здатність активно переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно відтворити його. Воно безпосередньо виявляється у тих рухових реакціях, які більш-менш точно передають ритм музики, що звучить. Музично-ритмічне почуття складає основу всіх проявів музичності, які повязані із сприйманням і відтворенням часової ходи "музичного руху". Разом з ладовим почуттям воно є основою емоційного відгуку на музику [51, 210-211].

Як зазначає Б. Теплов, усі музичні здібності характеризуються синтезом емоційного і слухового компонентів. Сенсорною основою музичних здібностей є наочно-дійова орієнтація у звуковисотних, ритмічних, тембрових і динамічних співвідношеннях.

Крім того, досліджуючи музичні здібності та розробляючи теоретичні основи та шляхи розвитку музичного слуху, Б. Теплов виділяє його основні види:

- абсолютний активний слух - слух, який дозволяє людині без попередньої настройки визначити висоту будь-якого звуку, це функція памяті на частоту коливань, вроджена властивість, що практично не піддається розвитку;

- абсолютний пасивний слух - слух, який дозволяє людині визначити висоту звуків знайомого їй музичного інструменту, в основі цього виду слуху лежить добре розвинене чуття тембру, тому він розвивається в процесі будь-якої музичної діяльності (гри на музичних інструментах, сприймання музики тощо);

- відносний слух - це вид слуху, який притаманний кожній людині, це переживання руху звуків, його напрямку, переживання музичного інтервалу як певної якості, а також можливість інтонування звуку голосом або підбір його на музичному інструменті;

- гармонійний слух - слух в його проявах по відношенню до співзвучь та будь-якої багатоголосної музики, цей вид слуху розвивається на основі розвиненого мелодійного слуху;

- мелодійний слух - музичний звуковисотний слух в його проявах по відношенню до одноголосної мелодії, це слух, що забезпечує якісно своєрідне сприймання мелодії, її інтонаційно точне відтворення.

Ладове почуття, за Б. Тепловим, є основою музичного слуху, воно повязане з таким провідним музичним виражальним засобом, як звуковисотність. В музиці кожен звук сприймається не відокремлено, а в звязку з іншими, як елемент ладової системи, що посідає в ній належне інтонаційне місце. Слід враховувати, що ладове сприймання мелодії можливе лише на основі відчуття музичної висоти як переживання відношень між звуками.

Розвиток ладового почуття дітей виражається в тому, що вони поступово засвоюють інтонаційне місце кожного звуку, починають відчувати стійкий і нестійкий характер звуків, тяжіння їх до більш стійких і відчувати тоніку як найстійкіший звук ладу. Крім того, розвиток ладового почуття невідємний від формування звуковисотних уявлень.

Науковці, що працюють в галузі музичної психології (С. Науменко [32], К. Тарасова [50] та ін.), намагаються зясувати важливі питання, що виникають під час роботи з розвитку ладових уявлень: що лежить в основі чуття ладу з психологічного боку? За яких психологічних умов здійснюється сприймання звуків мелодії в їх відношенні до стійких звуків ладу? Як розвивається сприйняття ладового забарвлення звуків?

Щоб відповісти на ці питання, слід згадати дослідження Б. Теплова „Психологія музичних здібностей”, який підкреслював, що:

1. Ладове чуття - це емоційне переживання певних відношень між звуками. Тобто, з психологічного боку це в першу чергу емоційна властивість. Коли діти визначають, що мелодія незакінчена, то це їхнє переживання, а не розуміння. Тонке розрізнення ладових функцій - це витончене розрізнення тих емоційних якостей, які характеризують окремі ступені ладу.

2. Чуття ладу проявляється в тому, що кожен звук мелодії сприймається не сам по собі, а у відношенні до стійких звуків, перш за все до тоніки, а це передбачає, що на протязі процесу сприймання мелодії зберігаються якісь сліди від цих стійких звуків. Чуття ладу передбачає наявність певної післядії від відчуттів звуків, які вже прозвучали.

3. Ладове відчуття мелодії можливе лише на основі відчуття музичної висоти, яке повязано з переживанням відношень між звуками (крім абсолютного активного слуху, при якому кожен звук сприймається окремо) [51].

У деяких позиціях з Б. Тепловим не погоджується С. Науменко, яка стверджує, що чуття ладу і відчуття музичної висоти утворюють повну єдність. Вона вважає, що чуття ладу існує (проявляється) раніше за відчуття музичної висоти. Крім того, вона доводить, що до появи можливості вичленення власне висоти з тембру, чуття ладу утворює єдність з чуттям тембру і чуттям музичного ритму як виразників певного емоційного змісту. Свою позицію С. Науменко підтверджує даними досліджень сприймання музики дітьми трьох-шости років: при повній відсутності звуковисотного слуху (не визначається напрямок руху звуків - чи вище, чи нижче, але визначають звуки як „товсті, тонкі, темні, світлі” тощо), діти майже завжди вірно визначають лад (настрій) музичних творів [33, 21].

Таким чином можна стверджувати, що чуття ладу є емоційною властивістю мелодичного слуху, яка не знаходиться у прямій залежності від наявності звуковисотного слуху. Дослідники наводять приклади наявності дуже витонченого чуття ладу при відсутності музично-слухових уявлень (звуковисотного слуху). І тому діти з самого раннього віку переживають музику адекватно її емоційного змісту, запамятовують і впізнають та розрізняють навіть дуже схожі за музичними виразними засобами твори.

С. Науменко також зазначає, що звуковисотний слух - це вже інтелектуальна можливість, повязана з аналітичними властивостями особистості.

На основі чуття ладу та відчуття музичної висоти (музично-слухових уявлень) розвивається можливість відтворення мелодії.

Музично-слухові уявлення, які разом з ладовим почуттям та чуттям ритму складають основу музичних здібностей (згідно Б.Теплову, С.Науменко), лежать в основі відтворення мелодії голосом або підбору музичного твору на музичному інструменті. В літературі музично-слухові уявлення називають ще звуковисотним слухом, хоча вони передбачають „уявлення звуковисотних та ритмічних співвідношень звуків” [51, 166].

Підводячи підсумки огляду теоретичних психолого-педагогічних поглядів на ладове почуття, слід зазначити що:

1. Ладове почуття є основою музичного слуху. Ми наділяємо звуки мелодії певними характеристиками, в основі яких лежить емоційне переживання стійкості або нестійкості звука, закінченості або незакінченості звороту, мажорного або мінорного забарвлення, тяжіння і розвязання акордів тощо. Всі ці відчуття повязані не з конкретною висотою звуків, а лише з їх співвідношеннями. Тільки організовані в ладу звуки мелодії можуть викликати і відчуття.

2. Розрізнення ладових функцій звуків - це розрізнення тих емоційних якостей, які характеризують окремі ступені ладу.

3. Якщо емоційне переживання виразності звуковисотного руху слабке, то таким же слабким буде й мотив до музичної діяльності. Звідси іде відсутність інтересу до сприймання музики, байдужість до її емоційного змісту.

4. Ладове сприймання мелодії можливе лише на основі відчуття музичної висоти як переживання відношень між звуками.

Делись добром ;)