4.1 Динамічний план та особливості агогіки

Виконавський аналіз передбачає визначення місця засобів музичної виразності в розкритті авторського задуму, вироблення темпового, динамічного плану, виявлення основного для даного твору виконавського принципу, характеристику диригентського жесту. Виконання твору потребує від хористів емоційної стриманості, а також прикритого та округлого звуку. Велике значення у творі відіграє фразування. Диригент повинен виділити смислові вершини у всіх фразах. Виконання мелодійних ліній потребує, у звязку з диригентським жестом, legato.

Єдність художнього трактування, правильність розкриття художнього образу вимагають визначення потрібного темпу у виконанні твору. Знайшов диригент вірний темп - означає в значній мірі, що можна заволодіти художнім образом, створеним в даному творі.

В даному творі темп помірний - moderato. Необхідно враховувати вказівки композитора, зміст твору, характер динамічних відтінків, ступінь виразності та інших елементів виконавського задуму та технічних можливостей хорового виконавства. Слід зауважити і врахувати темпову швидкість і характер темпового руху. Темпова швидкість залежить від змісту і характеру твору. Якщо захопитись прискоренням темпу, то мелодичний рух загубить наспівність. Обравши певну темпову швидкість - середній темп, дещо з рухом, слід виявити характер темпового руху, тобто розглянути, чи темповий рух буде статичним на протязі всього твору, чи він змінюється залежно від художнього змісту. Одночасно необхідно уникати надмірних темпових змін і контрастів у кадансах і тональних переходах, бо це також порушить єдність художнього образу.

Музична мова, по аналогії з розмовною мовою, підлягає певним законам розчленування та обєднання. З ними повязані поняття музичного мотиву, фрази, речення. В хоровій музиці співзвуччя не сприймають ізольовано, а в злитті їх в інтонації та речення, або ж фрази. Фраза, звичайно, утримує в собі декілька мотивів. Фразування повинно бути стійким, точно передаючи образ. У кожній фразі мелодія рухається хвилеподібно - досягає певної вершини і знову спадає, тому у кожній фразі відчувається місцева кульмінація. Заключна фраза сприймається як послаблення енергії, спад динаміки, що вказує на сповільнення темпу, яке не визначене композитором, а відноситься до виконавської інтерпретації.

Музичними темами твору ми називаємо ті його частини, які виділяються зичними темами твору та структурним оформленням і володіють найбільшою характерністю закладених в них музичних думок.

Тематична суть найбільш яскраво виявляється в головних мелодіях, по яких впізнаємо тему. Розвиток тематичного матеріалу проходить по-різному, в деякій мірі він підпорядкований літературному тексту.

У першій строфі тема проходить у партії сопрано, а продовжують підголоски тенора і альта.

Друга строфа (куплет) починається темою у партії тенора, а підхоплюють всі інші голоси.

Третій та четвертий куплети - тема звучить знову у сопрано, басова партія має лише окремі фрази.

Хоча перехоплює тему від сопрано басова партія, цим композитор хотів підкреслити слова „Бодай вони поросли..." Кожна строфа закінчується неповним тонічним тризвуком.

Якщо зіставити текст з музикою, то ми бачимо надзвичайно вдале поєднання викладу як тексту, музики, форми вливання кожного голосу в музичну тканину.

Динамічний план не можна розглядати у відриві від фразування та аналізу кульмінації твору. Динаміка, як розподіл сили звуку, має велике значення у створенні форми, як єдиного цілого. Отже, якщо темпоритм та динаміка взяті рівно, то правильні відчуття і переживання створюються природно самі собою.

Загальний схематичний динамічний план твору.

P P mf f( p ) P

„P" ( тихо) створюється на прикрито-стриманому звуці. Цей відтінок справляє враження спокою, врівноваженості, або навпаки, для передачі скритої тривоги, неспокою.

„f" ( гучно) - динамічний відтінок, який вказує на сильне звучання і сам по собі передбачає певний ступінь твердості та рішучості.

Не меншого значення має динаміка для побудови фраз і особливо для виділення логічних вершин музичних побудов.

Кульмінація кожної строфи відчутна по фразуванні. Найвища точка кульмінації співпадає з найвищим звуком мелодії, який знаходиться у другому куплеті.

Кульмінація всього твору відбувається у 19-20-му тактах третього куплету. Тут тема проводиться спочатку в сопрано, на початку другого такту в басу і на третій долі того ж такту в тенорі. Альт доповнює гармонію.

Музична динаміка - важливий засіб у руках виконавця.