Вступ

Творча діяльність дитячого хорового колективу ставить перед собою розвязання низки специфічних завдань, серед яких головним є опанування співацького дихання як основи вокально-хорової техніки.

Загальновідомо, що співацьке дихання різниться від природного. Тому дуже важливим є розвиток навичок правильного співацького дихання. Працювати над диханням потрібно в процесі розучування пісень, поспівок. Адже, діти звикли дихати поверхнево. Піднімати плечі під час вдиху і робити короткий видих. Завдання педагога -- стежити, щоб діти вдихали повітря безшумно, через ніс. При цьому не піднімаючи плечей і не вдихаючи занадто глибоко.

Наступним етапом є привчання дитини видихати повітря якомога повільніше, плавно. Перед учнями ставлять завдання заспівати, на одному диханні короткі фрази. Важливо домагатися такого виконання фраз, коли ясно проспівується кожен звук, і особливо останній. Учитель повинен сам показати, як активний вдих, затримка дихання і поступове його використання допоможуть заспівати красивим звуком [12].

Під час колективного виконання діти мають учитися, що для досягнення виразності виконання великих фраз необхідно брати дихання не всім одночасно, а по черзі (прийом ланцюгового дихання).

Отже, розвиток правильного співочого дихання є важливою ланкою роботи на початковому етапі керування дитячим хором.

Питання співацького дихання постійно привертає увагу науковців, диригентів та митців вокального жанру. З огляду на важливість досліджуваної проблеми варто зазначити, що розгляд цих питань знайшов своє відображення в хорознавчих роботах і наукових працях М. Леонтовича [2], К. Пігрова [6], В. Попова [5], Д. Огороднова [4], А. Болгарського, Г. Сагайдак [1], Л. Хлєбникової [10].

Метою цього ІНДЗ є розгляд і узагальнення деяких прийомів щодо опанування техніки співацького дихання в практиці роботи з дитячим хором.