РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ХОРОВОГО СПІВУ

Хоровий спів - один з видів колективної виконавської діяльності. Він сприяє розвитку співочої культури дітей, їх загальному і музичному розвитку, вихованню духовного світу, становленню їхнього світогляду, формуванню майбутньої особистості.

Рішення задач музичного виховання можливо тільки за умови досягнення дітьми художнього виконання музичного добутку.

Виразне виконання добутків повинне бути емоційним, у ньому повинна почуватися глибина розуміння музичного утворення. Тому виразне виконання вимагає оволодіння вокально-хоровими навичками й уміннями.

Робота над піснею - не нудне зубріння і не механічне наслідування вчителя, це захоплюючий процес, що нагадує наполегливе і поступове сходження на висоту. Вчитель доводить до свідомості дітей, що над кожною, навіть найпростішою піснею варто багато працювати.

Хоровий спів - найбільш доступна виконавська діяльність школярів. Правильний співочий розвиток, з урахуванням вікових особливостей і закономірностей становлення голосу, сприяє розвитку здорового голосового апарата.

Для розвитку і виховання дитячого голосу вчителю необхідно знати голосові і співочі можливості дитини. Так, у шестирічної дитини, вони невеликі й обумовлені тим, що його співочий апарат ще не сформований.

Діапазон, у якому найбільше добре звучить голос першокласника, невеликий: мі1- соль1, фа1- ля1.Отже, як матеріал для співу на перших заняттях, варто використовувати нескладні, дуже обмежені по діапазону, але яскраві по музичному матеріалу мініатюри.

Поступово діапазон пісенних мініатюр розширюється, у роботу включаються пісні, побудовані на звуках тонічного тризвуку, окремих фрагментах ладу.

У кожній пісні першокласники освоюють звуковисотний рух мелодії за допомогою рухових, наочних прийомів, що сприяє координації слуху і голосу, точному відтворенню звуків по висоті.

У дітей 2-гого класу найбільш природно голос звучить у діапазоні мі1-сі1. Даний діапазон сприятливий, насамперед, для слухового сприйняття. У той же час він визначається можливостями голосових звязок, що ще досить тонкі і короткі. Отже, на заняттях варто домагатися ненапруженого, легкого і світлого звучання.

До кінця другого року навчання середина співочого діапазону дитини зміцнюється й удосконалюється, фарбування звуку стає різноманітним в залежності від характеру і змісту пісні. Звучання голосу вирівнюється в діапазоні ре1-ре2. В окремих дітей можна зустріти навіть звуки малої октави (сі, ля), але вони, як правило, звучать не яскраво і напружено.

З третього року навчання звучання голосу вирівнюється на всьому діапазоні до1-ре2(мі2).

Сила голосу у дітей 6-ти, 8-ми років не має широкої амплітуди. Для них найбільш типовим буде використання помірних динамічних відтінків - mP і mF. Великої шкоди може принести вимога насиченого звучання на нижніх звуках діапазону і тихого - на верхніх. Часте використання високих звуків діапазону говорить про незручну теситуру.

У молодших школярів відбувається становлення характерних якостей співочого голосу, тому тембри дитячих голосів повинні постійно знаходитися в центрі уваги вчителя.

Слід зазначити, що прилучення школярів до співочої діяльності є важливою умовою формування їхньої музичної культури.

Особливе значення має високомистецький репертуар, що освоюється у визначеній системі і послідовності.

Успіх роботи залежить від умінь вчителя, знань і обліку вікових особливостей дитячого голосу, диференційованого підходу до дітей при формуванні в них співочих навичок, розвитку музичних і творчих здібностей.