Засоби виразності в диригуванні.
Один з найважливіших виразних засобів в музиці – це динаміка. Динамічними визначеннями в музичних творах є: piano, pianissimo, mezzo piano, mezzo forte, forte, fortissimo, а також crescendo, diminuendo. Про оволодінні технічними прийомами в процесі навчання диригування, необхідно засвоїти й виконання динамічних відтінків, диференціацію диригентських жестів для piano чи pianissimo, які повинні бути невеликими, спокійними та рівними, а також жестів для forte та fortissimo, які відрізняються вольовими та рішучими рухами.
Якісна сторона показу динаміки є головною, і її треба засвоїти з самого початку. Якщо таку можливість виключити, то диригентський жест буде в’ялим та безвільним, диригент не зможе здійснювати керування звучністю музики, особливо по мірі зростання динаміки. Диригент повинен вміти показати зростання динамічної лінії поширенням амплітуди руху, плоскості, внутрішньою насиченістю жесту. Таким чином, диригентські рухи відбуваються на різному рівні, в різних позиціях, мають різну глибину плану та напругу. Різноманітність нюансів передається в трьох позиціях рук: нижня – на рівні поясу, середня – на рівні груди та верхня – на рівні плеча.
Кожен диригентський рух руки і міміка виражають певну емоцію. "Передаючи колективу виконавців те звучання, яке в думках представляється диригенту у всіх деталях, останній як би "перекладає" своє внутрішнє чуття, свою уявну модель на жест і міміку: слухова модель перетворюється на зриму. З цієї точки зору диригування можна визначити як своєрідний переклад музики на мову жестів і міміки, переклад звукового образу в зоровий з метою управління колективним виконанням", - писав Ольхов. Але асоціативний зв'язок техніки диригування з життєвими явищами не повинен перебільшуватися. "Закономірності розвитку руху предметів, психологічних процесів не переносяться в музику механічно і не представляють в останній суму озвучених контурів дійсних явищ"
Отже, завдяки техніці диригування "диригент встановлює і підтримує контакт з виконавцями; пластично утілює характер музики, її ідею і настрій, заражаючи колектив своїм артистичним ентузіазмом; управляє звучністю і "ліпить форму твору" (З. Козачков). Володіючи технікою диригування, вчитель музики передає учням свої музично-слухові уявлення, роблячи вплив на реальне виконання музики. "Ніколи не слід забувати, що предметом вивчення в класах диригування є музика, що техніка диригування, як одна із зовнішніх форм прояву виконавського процесу, не може існувати і тим більше вивчатися сама по собі; вона є лише засобом розкриття конкретного музичного змісту, засобом дії на виконавців", - указував А. Іванов-Радкевич.
Розвиток техніки диригування диригента, що починає, відбувається на основі розуміння ним ідейно-художнього змісту кожного нового музичного твору, який він осмислює у всіх деталях. В результаті складається визначений комплекс диригентських рухів, як віддзеркалення певного музичного змісту конкретного твору. "У роботі над технікою диригування слід незмінно дотримуватися положення, що рухи диригента обумовлюються сенсом виконуваної музики; вони повинні ясно виражати творчі наміри диригента, спонукаючи колектив до виконання цих намірів. Інакше кажучи, вони повинні бути тільки найнеобхіднішими, невимушеними, виразними, точними і музично доцільними" (А. Іванов-Радкевич).
Володіння технікою диригування виявляється і в тому, що рухи диригента повинні на долі секунди випереджати звучання музики, інформувати колектив виконавців про майбутню якість звучання. При цьому міміка диригента попереджає про необхідний емоційний стан, а рухи рук - про деталі виконання.
Головне в диригуванні – зрозумілий, переконливий і виразний жест. З його допомогою диригент керує виконанням музичного твору, розкриваючи його зміст і зміст. Крім жестикуляції, велике значення мають постава, погляд і міміка.
Диригувати можна з диригентською паличкою і без неї, поза залежністю від підготовленості, звичок, смаку й задач, що коштують перед диригентом у розкритті художньо – творчих задумів. Якщо диригентська паличка заважає, сковує диригента, від її можна відмовитися.
Диригування напам'ять припустиме при наявності гарної пам'яті і не повинне бути самоціллю. Диригент повинний вільно орієнтуватися у фактурі партитури й у будь-який момент прийти на допомогу виконавцям. Це дозволить під час музикування створювати і підтримувати упевнену творчу атмосферу.
Що стосується постави й постановки рук під час диригування, потрібно пам'ятати про наступні основні завдання:
ноги повинні бути розставлені в залежності від характеру музики;
корпус прямий, ненапружений;
плечі розгорнуті;
голова трохи піднята;
руки при вихідному положенні витягнуті вперед і напівзігнуті в ліктях;
кисті рук повернені вниз, пальці в напівзігнутому положенні;
у залежності від росту, довжини рук і характеру музики, руки можуть знаходитися в низькій, середній і високій позиціях;
амплітуда і ступінь пружності рухів диригентського апарата й у першу чергу рук також залежать від характеру музики (темпу, динаміки й ритму). інструмент диригент виконавський майстерність
Суть техніки диригування полягає в тому, що віддзеркалення музичного образу поєднується в рухах диригента з неодмінною вольовою дією його на колектив виконавців, що владно викликає до життя звучання. Диригент управляє цим колективом, наперед передає йому свої творчі побажання, а колектив їх виконує. Завдання диригента - за допомогою своєї чарівливості художника виразними рухами, координованими діями всього диригентського апарату захопити своїм задумом колектив виконавців.
Отже, техніка диригування як єдине поняття склалося в результаті тривалого відбору доцільних виразних рухів, за допомогою яких здійснюється втілення художнього задуму диригента і управління музичним колективом при виконанні твору.
Таким чином, мануальна техніка є знання рухових прийомів, що мають конкретні, вироблені практикою значення, і уміння володіти ними при управлінні виконавським колективом.
Виразна мануальна техніка, ясний, загострений, образно яскравий жест сприяють художньому виконанню. Добре володіючий мовою жестів диригент може виконати твір так, як він хоче саме в даний момент, - нехай навіть не зовсім так, як це було засвоєно на репетиції. Таке виконання своєю безпосередністю справляє сильне враження.
РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ДИРИГЕНТА У ВИКОНАННІ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ