Вступ
Кожна освітня галузь додає свій внесок у формування людини, що буде жити в новому тисячолітті.
Освітня галузь - мистецтво, яке надає учням можливість усвідомити себе як духовно-значиму особистість, розвивати здатність художнього, естетичного, морального оцінювання навколишнього світу. Освоїти неминущі цінності культури, перейняти духовний досвід поколінь.
Мистецтво з перших днів шкільного життя служить засобом формування світогляду дитини в цілому, розвиває асоціативне, образне мислення. Саме в мистецтві школяр розвиває свої творчі здібності, здобуває досвід творчої діяльності, формує свою індивідуальність.
Аналізуючи дитячу продуктивну творчість, можемо судити про якості дитини, його схильностях, інтересах, про розмаїтність здібностей. Творча діяльність здатна вплинути на особистість дитини.
Теоретична основа тлумачення поняття дитячої творчості будується на визнанні наявності у дітей уроджених задатків, що незалежно і спонтанно виявляються в діяльності дітей. У ранньому дитинстві вже складається вільна творчість, що відповідає принципам волі творчості.
Джерелом музичної творчості вважають життєві явища, саму музику, музичний досвід, яким опанувала дитина.
Процес дитячої творчості викликає у дітей особливе бажання діяти в щирій і невимушеній обстановці в таких видах діяльності як гра, пісня й інші.
По своїй природі дитяча творчість часто носить імпровізаційний характер. Вона дає можливість значно повніше судити про індивідуальні особливості і вчасно виявити здібності у дітей.
Б.М. Теплов зазначає, що раннє залучення дітей до творчої діяльності корисно для загального розвитку, цілком відповідає до потреб і можливостей дитини. У дітей семи років широко розвивається самостійна творчість: музична, театральна, літературна.
Займаючись творчою діяльністю розвиваються творчі здібності. Термін "здібності", незважаючи на його давнє і широке застосування в психології, визначається в літературі неоднозначно. Розповсюдженим є визначення:
Здібності - це те, що не зводиться до знань і навичок, але забезпечує їхнє швидке придбання, закріплення й ефективне використання на практиці.
Значний внесок у розробку загальної теорії здібностей уніс учений Б.М. Теплов.
У поняття "здібності", на його думку, укладено три ідеї.
По-перше, під здібностями розуміються індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої.
По-друге, здібностями називають не усякі індивідуальні особливості, а лише такі, котрі мають відношення до успішності виконання якої-небудь діяльності.
По-третє, поняття "здібність" не зводиться до тих знань, навичок і умінь, що уже вироблені в даної людини.
Здібності, вважає Б.М. Теплов, не можуть існувати інакше, як у постійному процесі розвитку. Здібність, що не розвивається на практиці, згодом губиться, тому що людина перестає нею користатися.
Тільки завдяки постійним вправам, звязаним із систематичними заняттями, ми підтримуємо і розвиваємо далі здібності.
Розрізняють загальні (розумові здібності - розвита память, досконала мова, точність ручних рухів і спеціальні здібності, наприклад, музичні). Вони визначають успіхи в специфічних видах діяльності, для якої необхідні задатки визначеного роду (у нашому випадку - музичні) і їхній розвиток. У ці задачі входять три основні музичні здібності.
1. Ладове почуття або емоційний перцептивний компонент музичного слуху.
2. Здібність до слухового уявлення, тобто здібність довільно користуватися слуховими уявленнями, що відбиває звуковисотні рухи. Здібність до слухового уявлення разом з ладовим лежить в основі гармонічного слуху. Ця здібність утворює основне ядро музичної уяви.
3. Музично-ритмічне почуття, тобто здібність активно (рухомо) переживати музику, почувати виразність музичного ритму і точно відтворювати останній - це лежить в основі музичної чуйності на музику, багатоплановість і розмаїтність видів діяльності, у яку одночасно включається школяр, виступає однією з умов комплексного і різнобічного розвитку його здібностей.
Основна вимога до діяльності, що розвиває здібності - творчий характер діяльності. Розвиток музичних творчих здібностей - це вироблення в дитини прагнення до прояву власної ініціативи, музичного таланта: прагнення створити щось нове, своє краще, прагнення розширити кругозір, наповнити новим змістом свої пізнання в області музичної культури.
Ціль роботи: Аналіз педагогічних умов, що сприяють розвитку творчих музичних здібностей.
Вивчення наукової і методичної літератури, аналіз особистої практичної роботи з хором дозволили сформулювати гіпотезу дослідження: розвиток творчих здібностей хорового співу на уроках музики стає тоді найбільш ефективним, коли хорове навчання здійснюється з обліком вікових і особистісних якостей дитини.
Обєктом дослідження були уроки музики, як організаційна форма формування творчих здібностей хорового співу у школярів.
Предмет дослідження: теоретичні основи процесу формування творчих здібностей хорового співу у школярів.