Аналіз і характеристика партії Тenor:

Діапазон хорової партії великий, у межах ундецими – від «е» малої октави до «а» першої октави. Теситура як висотне положення звуків мелодії стосовно діапазону голосу досить широка, але зручна для співу, тому що висота звука збігається з нюансом. Дивізі автор використовує у третьому реченні першого періоду. Детальний аналіз мелодичного строю дивіться у нотному прикладі на сторінці № 36-37.

Голосоведіння партії тенорів здебільшого плавне, просте, логічно вистроєне. Воно характеризується плавними висхідними і низхідними секундовими та терцовими інтонаціями, висхідними кварто-квінтовими і низхідними кварто-секстовими стрибками.

Інтонаційні труднощі пов’язані: з гострим підтягуванням вгору високого другого, четвертого підвищеного, шостого і сьомого ступенів «D dur»; з підтягуванням вниз першого і шостого ступенів «D dur»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого, четвертого, п’ятого і шостого підвищеного ступенів «h moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, четвертого, п’ятого, шостого і сьомого натуральних ступенів «h moll»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, четвертого і п’ятого ступенів «fis moll»; з підтягуванням вниз третього, четвертого, шостого і сьомого ступенів натурального «fis moll»; з висхідними кварто-квінтовими і низхідними кварто-секстовими стрибками тощо.

Поряд із цим, студенти повинні володіти вмінням співати у високій співацькій позиції і чути внутрішнім слухом гармонічні ладотональні тяжіння, протиставлення і відхилення, вибудовувати унісони і філірувати ікти фраз як смислові опорні інтонаційні точки.

Динаміка і темп взаємопов’язані під час виконання вказаної хорової партії та підпорядковуються стилістиці і розвитку драматургії a cappella як ліричної пісні. Різнобарвне звучання, що характеризується градаціями від подвійного piano до forte легко поєднати з темпом Andantino.