logo search
Лесные

Розвиток драматично-динамічної лінії музичної форми хорової мініатюри

Проста двохчастинна форма, що складається з вступу

і двох періодів неквадратної побудови:

Вступ 1 період «А» 2 період «B»

1 речен. 2 речен. 3 речен. 1 речен. 2 речен. 3 речен.

«а» «b» «c» «d» «e» «a1»

Такти 1-3 4-10 11-16 17-28 29-34 35-38 39-45

pp mp mf f mf p ppp

Загальна Місцева

кульмінація кульмінація

періоду періоду

Фразування мелодичної лінії визначається метричною будовою літературної фрази, а саме ритмічною стопою «амфібрахій», «ямб», «дактиль» і «хорей». Так, у першому реченні першого періоду в мікроструктурному інтонуванні ми використовуємо стопу «амфібрахій», у другому реченні – стопу «хорей», у третьому реченні – стопу «дактиль», у першому реченні другого періоду – стопу «ямб». Детальний показ логічного інтонаційного наголосу дивіться у нотному прикладі на сторінці № 30-31.

Змістовні смислові цезури диригент застосовує між періодами музичної форми, а фразувальні цезури – між реченнями періодів.

Диригентський аналіз

Твір Лесі Дичко «Лісові далі» представляє складність як для виконавців так і для диригента. Тому що твір виконується a cappella + мінор.

Основний диригентський жест Legato. Диригент повинен показати кантилену в творі, вміти кожний раз при співі цього твору проживати та відчувати його. Складністю для диригента являється показ інтонації. Це потребує від диригента постійної внутрішньої та зовнішньої підтягненості, для того, щоб хор не занизив інтонацію.

Важкістю являється також показ динаміки в градації від f до ррр/

Жест та всі покази диригента повинні бути однаково зрозумілі кожному учаснику хорового колективу. Це забезпечить узгодженість їх роботи, для досягнення якої, крім жесту, важлива також міміка, вираз очей та корпус.

Для грамотного проведення твору диригенту потрібно володіти високою музичною культурою.

З боку техніки диригування та виконання, твір дуже складний для диригента тим, що треба керувати точність інтонації в повільному темпі; рухливою динамікою в кожній фразі; темповими змінами.

Диригент повинен показати безперервною послідовністю міждольових ауфтактів агогічні (інтонаційні точки) і динамічні відтінки, внутрішньо-дольовий ритм, характер атаки звуку, симультанну звукову багатоплановість по вертикальній і горизонтальній лініях, місцеві і загальні кульмінації тощо.

У технічному плані диригенту слід логічно знімати звукову вертикаль хорової фактури на слабку четверту долю 10 такту, затихаючі фермати на слабку долю 28 і 34 тактів, а також переводити хорове звучання зі слабкої долі такту вкінці фраз у наступну сильну першу з метою досягнення ланцюгового дихання і цілісності звучання. Поряд із цим, керівнику хору слід показати:

● повні початкові міждольові ауфтакти на першу долю 1, 2 і 4 тактів першого періоду з метою послідовного вступу партії тенорів, альтів, сопрано і басів;

● повні міждольові ауфтакти на першу долю 18 і 20 тактів першого періоду з метою вступу підголосків партії баритонів;

● повний міждольовий ауфтакт на третю долю 38 такту другого періоду з метою зняття звучання партій сопрано й альтів;

● повні міждольові ауфтакти на першу долю 45 такту другого періоду з метою зняття звучання партій сопрано й альтів, на третю і четверту долі вказаного такту з метою послідовного зняття звучання партій тенорів і басів тощо.

Але найбільшою складністю для диригента являється створення атмосфери надзвичайно чутливого, проникливого характеру, проживання кожним учасником хору музично-художнього образу твору.

Висновок: виконання твору a caрpella, на нюансах f, mf, рр., ррр; штрихом legato та в повільному темпі говорить про те, що по ступеню складності цей твір, хоч і невеличкий по об’єму, являється дуже складним по всім складовим якостям виконання як для учбового хору, так і для професіонального.