1.2 Становлення жанру дитячої опери у творчості М. Лисенка

Микола Віталійович Лисенко - класик української музики, фундатор національної композиторської школи. Під впливом його естетичних засад і творчості формувалися К. Стеценко, М. Леонтович, О. Кошиць, Я. Степовий, О. Нижанківський, С.Людкевич,

Г. Топольницький, Л. Ревуцький, та ін. Вражають масштаби різнобічної діяльності Лисенка. Він був талановитим і плідним композитором, блискучим піаністом, диригентом, педагогом, фольклористом, котрий започаткував розвиток української музичної фольклористики. Завдяки його великим зусиллям у тогочасних концертах виконувалася українська музика, незважаючи на заборони й перешкоди царської влади. Лисенко постійно брав активну участь у громадському житті. [1, с.68].

Високо оцінюючи роль М. Лисенка у відродженні національної культури, його молодший сучасник, відомий літературознавець С.Єфремов писав:,, Лисенко був один із найдужчих пропагаторів українства, що своєю непереможною силою здобував для його все нові й нові позиції навіть там, куди іншим діячам ніяк було доступитись. Де не брала ні наука, ні письменство, де спинявся розум і логіка - туди йшло сміливо мистецтво національне, рідна пісня, почуття - і перед ним розкривались двері й душі, мякли серця і приймали віщого послання національного відродження України”.

Пізнання Лисенка як громадянина-патріота, його ,,суспільної душі” дає можливість краще зрозуміти сутність Лисенкової музики, яка стала важливою складовою частиною національного культурного відродження другої половини ХІХ ст.- початку ХХ ст. Українське громадянство з нетерпінням чекало кожної Лисенкової збірки обробок народних пісень, його авторських творів. Можна повністю погодитися зі словами Ф.Стешка (написані 1937р.), що ,, нині…важко уявити той пієтет, з яким ці новинки студіювались і співались по всіх закутках України, де тільки були якісь музичні гурточки, здібні до такої праці. А таких гуртків, особливо ж по школах і тоді ж мало було на українських землях. І це все знало, що автором тих композицій, що так припадали всім до серця, був Лисенко; отож і не дивно, що це імя рік від року ставало все улюбленішим, милим, дорогим.

М. Лисенко був гармонійною особистістю. Відзначають такі якості його характеру, як енергійність, запальність, ентузіазм і поряд з цим - мякість і лагідність, щирість і безпосередність, доброта й доброзичливість. Ці якості його вдачі і справа, яку він робив, притягували до нього людей. У Лисенка було дуже широке коло друзів і знайомих. Це найвидатніші українські культурні діячі: П.Куліш, І.Нечуй-Левицький, Б.Грінченко, Д.Яворницький, Леся Українка, М.Драгоманов, М.Старицький, О.Русов,

М. Садовський, М. Кропивницький, М. Заньковецька, П. Чубинський, П. Житецький, М. Грушевський і багато інших. Він підтримував дружні стосунки з діячами культури не тільки Східної, але й Західної України. Про такі творчі контакти свідчать його листи до І. Франка, Ф. Колесси, А. Вахнянина, О. Нижанківського, О. Барвінського, В. Лукича, та ін. М. Лисенко був своєрідним єднальним мостом між культурницькими рухами Сходу та Заходу. Він розумів, яке величезне значення для майбутнього України має обєднання цих розділених між різними державами земель.

М. Лисенко був знайомий з російськими музичними діячами -представниками ,,Могучої кучки”, з Б. Чайковським, та іншими словянськими діячами культури, з якими листувався: Л. Брохозкою і Л. Кубою (Чехія), Х. Кугочем (Хорватія), І. Шмимановим (Болгарія), та ін. Інтерес до Лисенка виявили також діячі інших країн. Це засвідчує листування композитора з відомим французьким фольклористом і композитором Ж. Тьєрсо.

М. Лисенко належить до найвидатніших українських композиторів. Його роль в українській музиці можна порівняти з роллю Т.Шевченка в українській літературі. В українській музиці Лисенко був новатором, який заклав грунт для розвитку української національної музики ХІХ ст. на високий художній щабель та професійний рівень і відкрив перед нею нові горизонти. Музична творчість Лисенка - це кульмінаційний етап розвитку українського музичного романтизму; в ній остаточно сформувалася національна модель романтичного стилю.[3, с.108-110]

Естетичною основою творчості Лисенка став принцип народності. Хоч цьому принципу різною мірою надавали ваги всі європейські романтики, для Лисенка він мав особливе значення. Новий зміст музики Лисенка повязаний перш за все з новим розумінням принципу народності. Народність у нього - це глибоке розкриття в музиці народного життя, світогляду, характеру, історії народу, а також створення індивідуального стилю на народній основі.[10, с.278]

Нова якість народності в музиці Лисенка повязана із новим ставленням композитора до фольклору. Характерне для митців-романтиків особливе зацікавлення фольклором, його збиранням, обробками та використанням у творчості для Лисенка стало чи не основною справою його життя.

Композитор вбачав у фольклорі основне джерело композиторської творчості. До фольклору зверталися й попередники композитора, але новаторство його в тому, що він, записуючи, опрацьовуючи й вивчаючи український фольклор протягом усього життя, глибоко проник у природу народної музики, осягнув особливості народного музичного мислення, народної мелодики, ладової системи, ритміки, народного багатоголосся, зумів це творчо використати і перевтілити у власному стилі. Велика заслуга Лисенка полягає в тому, що він зумів підняти народне до висот професійної майстерності.Завдяки талантові композитора, його великій музичній ерудиції, наполегливому засвоєння і вивченню величезного масиву фольклорного матеріалу, який Лисенко творчо використовував, він зумів створити нову якість національного стилю, нову національно музичну мову, яка була сприйнята й розвинена його послідовниками.

Музично - театральна творчість М.Лисенка велика за обсягом і особливо вагома в мистецькій спадщині композитора. Вона є значним надбанням українського музичного мистецтва. Доробок композитора становить понад 20 музично-театральних творів. Він написав 10 опер (,,Андріаміада”, ,,Різдвяна ніч”, ,,Утоплена”, ,,Наталка Полтавка”, ,,Тарас Бульба”, ,,Коза-дереза”, ,,Пан Коцький”, ,,Зима і Весна”, ,,Енеїда”, ,,Контюрн”), дві незавершені опери (,,Гаркуша”, ,,Маруся Богуславка”), чотири музично-театральні твори, що наближаються до опери, одну оперету (,,Чорноморці”), чимало музики до театральних вистав.

У музично-театральній творчості М.Лисенка вперше повною мірою сформувалася модель національної опери та її жанрові різновиди. Серед них дитяча комічна опера (,, Коза-дереза”, ,,Пан Коцький” ) та дитяча фантастична опера (,,Зима і Весна”).

Ці опери створені Лисенком на основі казкових сюжетів. Лібрето всіх трьох опер створила письменниця Дніпрова Чайка. Композитор назвав ці театральні твори ,,операми” [с.416] Вони були розраховані в основному на виконання дітьми. Опери ,,Коза-дереза” призначалась для дітей молодшого віку, ,,Пан Коцький”- для дітей середнього віку, а складніша опера ,,Зима і Весна”- для дітей і дорослих. У кожній опері Лисенко дає детальні ремарки щодо їх сценічного оформлення, поведінки персонажів, особливостей виконання тощо. [1, с.69]

Основу всіх опер становить музика, і лише зрідка композитор включає розмовний текст. Ці твори мають усі необхідні ознаки опери, інструментальні вступи інструментальні епізоди між вступами персонажів, сольні вокальні номери, ансамблі, хори.В операх немає жанрового визначення номерів та нумерації. На відміну від перших двох опер, що мають невеликі інструментальні вступи, опера ,,Зима і Весна“ починається досить розгорнутою увертюрою.

Музика дитячих опер М.Лисенка має яскравий народний колорит. У них простежується цитатне використання народних пісень - часто з іншими текстами, створеними лібретистом. Поряд з цим є й музичні номери з авторською музикою, в якій перевтілені народно - пісенні джерела. Така опора Лисенка на фольклорні джерела не випадкова, адже він як педагог надавав важливого значення вихованню дітей на народній пісні. Опери мають також етичну і художньо - естетичну цінність. Вони виховують художній смак, розвивають творчу фантазію дитини. Вони приваблюють нас своєю поетичністю і простотою, чудовим народним фольклором.

Вперше в історії української музики М.В.Лисенка були створені відомі опери для дітей, які є цікавою сторінкою творчої спадщини композитора. Образи народних казок знайшли в них яскраве музично - сценічне втілення завдяки майстерному використання неоціненних скарбів народно - пісенного мистецтва. І сьогодні чудові дитячі опери М.В.Лисенка ,,Коза-дереза”, ,,Пан Коцький”, ,,Зима і Весна” не втратили своєї художньо - естетичної цінності і мають велике громадсько - виховне значення.