2.5 Ладо-тональний план та особливості гармонічної мови

Тональні барви - важливий фактор емоційно-художньої виразності в музиці.

Лад - це важливий засіб музичної виразності, так як він є одним з основних проявів організованості звуків за вистою.

Ладо-тональний план даного твору насичений, різноманітний та цікавий. Проаналізував цілком весь хор можна зробити наступні висновки: починається хоровий твір у тональності G-dur, а закінчується в однойменному мінорі g-moll, це повязано з розвитком літературної драматургії.

Тональний план музичного твору активно впливає на процес формування композиції з усіма властивостями її , відношенням розділів і фону, роллю кульмінаційних зон. Відступ від початкової тональності сприяє подоланню одноманітності і стимулює подальший розвиток.

Основна тональність твору (як було вказано вище) - G-dur але в третьому та четвертому куплетах відбувається модуляція в однойменний g moll. Модуляція допомагає досягти загальної кульмінації твору. Найвища її точка співпадає з натуральною домінантою, яка звучить напружено, нестійко, прагне до розвязки.

Важливе місце в системі музично-виражальних засобів твору відіграє гармонія. Використовуючи акорди основних тональних функцій та їх обернень композитор досягає відтворення найтоншої гами настроїв, повноти гармонії. Гармонічна мова хору виникає в результаті руху відносно самостійних голосів - основної теми, виразних підголосків, контрапунктуючих ліній, хорових педалей.

Аналізуючи гармонічну мову твору, треба відмітити, що основною гармонічного мислення є не просто консонанси, а акорди у вигляді септакордів, що є тим пічним для гармонічної мови композитора в цілому.

Гармонія твору проста, але насичена нестійкими акордами. Часто зустрічаються дисонансні співзвуччя, що надає хоровій партитурі багате колоритне забарвлення.

Використовуючи акорди основних тональних функцій та їх обернень композитор досягає відтворення найтоншої гами настроїв, повноти гармонії.

Характерною рисою гармонічної мови композитора є перевага побічних щаблів ладу, а саме - ІІ ст., III ст., VI ст., VII ст. Перевага секундових інтонацій приводить до ускладнення гармонічної мови, до утворення дисонуючих акордів, а також акордів нетерцевої структури І з пропусками окремих тонів. У творі часто зустрічаються прохідні акорди.

Така ладо-тональна палітра дозволяє гнучко відобразити усі текстові світлотіні, створити гармонічний фон. Поєднання мелодики і поліфонії породило цікавий гармонічний ефект: сміливе застосування септакордів і найрізноманітніших проміжних, прохідних та затриманих звуків,

Отже, аналіз гармонії дає підстави зробити висновок, про те, що композитором використано багату палітру гармонічних сполучень, що є ознакою не тільки сучасної хорової музики, а насамперед композиторської майстерності автора.