4.2 Основні риси репетиційного процесу в роботі над даним твором
У процесі роботи над цим твором необхідно використовувати такі репетиційні прийоми: проспівування важких місць поза ритмом, довільні зупинки на окремих акордах. Розбирати цей твір треба невеликими частками, відносно закінченими музичними будовами. На першому етапі розучування особливої уваги вимагає інтонаційна і метро-ритмічна точність виконання, необхідне відчуття опорних точок, до яких спрямовується мелодичний рух. Працюючи над окремими фрагментами, важливо памятати про цілісність твору.
Звуковедення у творі „ Ой лугами-берегами" Legato, яке в різних мелодичних рухах буде мати свою специфіку. Також цей звуковий прийом тісно повязаний з правильним взяттям дихання, цезурами, фразуванням. Аналізуючи твір необхідно опиратись на характер та настрій його, визначити, який прийом звуковидобування присутній в ньому та за допомогою яких штрихів здійснюється виконання. Від правильного звукоутворення залежить тембральне забарвлення звучання твору.
Необхідно також згадати про ще один технічний прийом, який зустрічається при виконанні хорових творів - філірування звуку, тобто його поступове посилення, а потім послаблення, тісно повязане з фразуванням та необхідністю раптово в такті посилити звучність, або навпаки послабити її.
Дихання - один з елементів хорової техніки, яке важко розглядати ізольовано, бо воно безпосередньо повязане з цілим звуковим оригіналом твору. Оскільки спів - це вільна, природно продовжена мова, що інтонаційно звучить у ритмі, тому і спосіб дихання повинен здійснюватись відповідним чином. Дихання у творі ланцюгове, всі хорові партії в даному творі можуть дихати лише між строфами, на цезурах. Момент виникнення звуку, тобто змикання звязок, визначає атаку звуку - перехід голосового апарату від дихального стану до співацького. Це технічний прийом, що характеризує активний початок звучання голосу під час співу. З атакою звуку повязаний творчий пошук емоціональної виразності звучання. В даному творі використовується мяка і тверда атака звуку.
ПРОБЛЕМИ ВИКОНАВСЬКО-ДИРИГЕНТСЬКОЇ РОБОТИ.
Вирішуючи всі естетичні проблеми з точки зору виконавства, необхідно повязувати їх з вдосконаленням техніки диригування. Хоча спосіб жестикулювання базуються на академічній традиції. У диригента-виконавця повинно бути щось своєрідне, що характеризує його індивідуальність. Диригент повинен звернути увагу на такі моменти, що можуть створити певні труднощі для виконання: фермати, ритмічний різноспів хорових партій, агогічні зміни та тактові динамічні контрасти, синкопи, одночасне поєднання різних штрихів у партіях. Відпрацьовуючи згадані елементи, необхідно узгодити їх з диригентською схемою, виходячи з розміру твору. Відповідність за правильний вибір повністю лягає на диригента і знаходиться в залежності від обраної ним строгої чи вільно-імпровізованої манери виконання. В питанні виконання трактування твору важливе значення має стиль того чи іншого композитора. В даному творі зустрічається відсутність конкретних вказівок, або допускається зміна трактовки, в звязку з задумом диригента.
- І. Загальний історико-стилістичний аналіз
- 1.1 Творчість М.Д.Леонтовича у контексті розвитку української музичної культури
- 1.2 Обробки українських народних пісень
- 1.3 Загальна характеристика хорового твору "Ой лугами-берегами"
- ІІ. Музично-теоретичний аналіз
- 2.1 Структура музичної форми твору
- 2.2 Аналіз інтонаційно-тематичного матеріалу
- 2.3 Метро-ритм
- 2.4 Фактура твору
- 2.5 Ладо-тональний план та особливості гармонічної мови
- ІІІ. Вокально-хоровий аналіз
- 3.1 Склад хору. Його діапазон та теситура
- 3.2 Хоровий стрій
- 3.3 Хоровий ансамбль
- 3.4 Особливості дикції
- IV. Виконавський аналіз
- 4.1 Динамічний план та особливості агогіки
- 4.2 Основні риси репетиційного процесу в роботі над даним твором