3.2 Хоровий стрій

Велику увагу необхідно наділити хоровому строю, тобто правильному інтонуванню в гармонійних і в мелодійних лініях, бо стрій являється одним з важливіших елементів хорової техніки.

Важливо утримати стрій, чистота його повинна бути максимальною. "Без чистоти інтонації не може бути художньої перспективи хорового виконання, тому що фальш - настільки сильний негативний фактор, що ним заслоняються всі інші достоїнства, а вірніше вони не можуть існувати" - указував К.К.Пігров.

Існують два види строю: горизонтальний - чистота інтонування мелодії (мелодійний); вертикальний - правильне інтонування акордів (горизонтальний). Ці два види строю взаємоповязані.

Роботу над чистотою інтонаційного строю потрібно починати з горизонтального шліфування інтонації кожної партії. Диригент повинен допомогти виконавцям найти ладову або інтервальну опору в інтонаційно-складних місцях.

Особливої уваги вимагають твори a capрella. Щоб відтворити звучання інтонаційно чисто, необхідно стежити за тим, щоб вчасно і достатньо було підготовлене дихання, видих проходив рівно, була правильно використана позиція, одночасно здійснена звукова та слухова координація.

Отже, спочатку необхідно проаналізувати з кожною партією окремо важкі інтонаційні місця, пояснити як інтонуються ступені мажорного і мінорного ладів, як інтонувати діатонічні і хроматичні інтервали.

В творі часто зустрічаються хроматизми, але існує трудність у їх виконанні. Потрібно спочатку працювати окремо з кожною партією.

Інтонаційні труднощі може викликати рух мелодії по В₃ і М₃, по альтерованих ступенях, стрибки на Ч₄ і Ч₅. Інтервал В₂ - потрібно інтонувати широко, а М₂ - близько. Щоб відтворювати звучання інтонаційно чисто, необхідно стежити за тим, щоб вчасно і достатньо було підготовлене дихання, видих проходить рівно. Потрібно, щоб була правильно використана вокальна позиція, одночасно здійснена звукова та слухова координація. Найбільш характерною вокальною особливістю твору буде повнота і темброве багатство звуку, вірність строю і ансамблю. Вокальна майстерність - все це надасть звучанню твору потрібного академізму і органного звучання.

З наведеного прикладу ми бачимо, що інтонаційну труднощів представляють усі голоси і зустрічається декілька складностей інтонування: по-перше слід звернути увагу на інтонування співу на одному звуці, які виконуються стійко, на твердій опорі та с тенденцією до підвищення; по-друге - поступовий низхідний рух, для чистоти інтонування, потрібно, внутрішнім слухом, переосмислювати у висхідний рух мелодії.

Стрибки на терцію вгору та вниз необхідно представляти як оспівування останнього звуку такту, виконувати їх стійко (в усіх партіях). Необхідно відчувати стійкі й основні щаблі ладу для чистого інтонування альтерованих ступенів

Наступні труднощі на які потрібно звернути увагу ми зустрічаємо виключно у сіх голосів:

Слід звернути увагу на те, що третій та четвертий куплети звучать в однойменному мінорі. Тому, перед тим, як працювати над твором, дуже корисно провести декілька підготовчих вправ. Наприклад, це може бути гама g-moll - натуральний та гармонічний.

Також складність становить почергове проведення теми у всіх голосах, щоб прослуховувалась кожна тема, потрібно її виділити у кожному голосі. У тенорової та альтової партії ретельного опрацювання потребують 18-22 такти, які звучать у гармонічному мінорі. Всі звуки даного прикладу виконуємо у високій співацькій позиції на диханні і особливо ретельно виспівуємо верхній тетрахорд мелодичного мінору "ре - мі-бекар - фа-діез - соль", альтеровані щаблі потребують гострої подачі у високій співацькій позиції.

Виняткове значення у роботі над будь-яким хоровим твором має хорова будова. Горизонтальний мелодизм кожної партії повинен бути підкорений вертикалі - строю.

Досягнувши певних наслідків в роботі над горизонтальним строєм, свою увагу звертаю на вертикальний стрій ( Д₇, Д₂, II₆₅ ).

Інтонування септакордів Домінантової групи базується на інтонуванні мажорного тризвуку, Який лежить в основі Д₇.

Д₇ = Т₅₃ + М₃. Д₂ = В₂+Т₅₃.

В домінантовому септакорді перші три звуки інтонуються за принципом мажорного тризвуку, а септима виконується з тенденцією до пониження.

В мінорному тризвуку з метою уникнення пониження хорового строю необхідно загострено інтонувати приму і квінту при стійкому відтворені терцового тону.

Труднощі вертикального строю звязані з співом паралельних терцій, мажорної домінанти та мінорної домінанти. Тут найважливіше треба ставитись до середніх голосів (особливо альтів та тенорів), бо саме від них залежить ладове забарвлення акорду.

Для того, щоб інтонація не знижувалась, треба поставити звук на опру, тому, що саме гарне дихання забезпечує стійку інтонацію.