4. "Пісня про Байду"
Граничною конкретизацією змісту позначена третя частина «Червоної калини» -- «Пісня про Байду». В її основу покладена українська народна пісня "Пісня про Байду".
Інструментальна партія відтворює широкий урочистий передзвін, який ніби знаменує появу безстрашного Байди, що кинув виклик «турецькому царю», патріотизму якого не зламали ні знущання, ні тяжкі тортури.
Частину написано як монолог баса. Тут репрезентовано два протилежних своєю сутністю образи -- Байди і «турецького царя», які перебувають у стані напруженого психологічного двобою. З огляду на це і виклад музики набув діалогічного характеру, що зрештою сприймається як драматична оперна сцена, виконувана одним співаком. Там, де йдеться про Байду, композиторка спирається на пружні речитативи чи інтонації народних козацьких пісень, що підкреслює мужність героя, його зневагу до обіцянок і погроз противника. Репліки ж «турецького царя» -- або підступні, облесливі, жорстокі, або виявляють його цілковиту розгубленість перед непоборністю гордого духу Байди.
«Пісню про Байду» можна тлумачити як продовження й розвиток у героїко-романтичному ключі змісту першої частини кантати, один з проявів прагнення авторки до наскрізного розгортання задуму, до обєднання окремих розділів циклу певними смисловими «арками».
Про це свідчить і четверта частина твору -- «Сину мій, дитино моя», що на новому емоційному рівні розвиває і поглиблює образи й почуття другої частини кантати. Підзаголовок «плач» конкретизує зміст і спрямовує його в точно визначене виразове річище. Проте, коли в другій частині образ плачу тісно повязаний з настроями тривоги, заперечення, протесту, то тут -- це відчай, безнадія, покірність долі. Мати плаче за сином, який загинув у бою з ворогом. Композиторка ніби відтворює ту ситуацію, що випливає з вражаючого своєю трагедійністю поетичного порівняння, яке знаходимо у багатьох народних піснях про загиблого в бою з ворогом козака:
«Візьми, мати, піску жменю Як той пісок тобі зійде,
та й посієш на каменю. тоді твій син з війська прийде.
Нема піску, нема сходу, нема сина із походу».
Як і в попередніх частинах «Червоної калини», зміст четвертої визначив склад її виконавців. Частина написана для сопрано соло (мати) й жіночого хору. Інструментальний компонент обмежений лише функцією підкреслення виразово-значних звуків чи співзвуч. Хор співає без слів. Пластичні, гнучкі в русі лінії супроводу трактуються композиторкою у дещо оркестровому плані.