2. Основна частина

Розповідь учителя

— Варіація, варіювання, варіювати, варіант — ось слова, які знайомі кожному мало не з першого класу. У будь-якому разі на контрольних з математики завжди дають кілька варіантів завдань. Ми так звикли до цього слова, що нам нема коли вдумуватися в його сенс.

А між тим воно означає зовнішню зміну форми за умови незмін-ності сутності. А це, як ви розумієте, таке часте явище в житті, що виникає на кожному кроці.

Адже чому ваші завдання і приклади на контрольних називають варіантами? Тому що ті й інші однотипні, будуються за одним принципом. Тільки числа різні й умови.

Що ж стосується музики, то кожен, звісно, помічав, як часто під час повторення ми дещо змінюємо мелодію. Це і є варіант.

Але справа не тільки в цьому. Музика взагалі не буває без варіювання. Це закон. Такий самий закон, як і те, що музика не буває без повторення. А де повторення — там і зміна. Наші дні можуть бути схожі як краплі води, проте вони все одно різні. Змінюється все, що рухається, що відбувається в часі.

Цікаво, що, варіюючи музику, композитор тим самим її затверджує, закріплює в пам'яті. Змінюючи, він ніби розглядає її з різних боків, намагається побачити всі її можливості, переконатися в її красі та досконалості.

Варіація — це найстаріша музична форма, в основі якої — тема та її видозмінені повторення. Витоки варіації слід шукати в народ¬ній музичній творчості, виконавській діяльності співаків та особ¬ливостях звучання музичних інструментів. Свій розвиток вони отримали у творчості Й. С. Баха, Ґ. Ф. Генделя. Часом композитори пишуть варіації на народні теми або на музику інших композито¬рів — на знак вдячності.

Зазвичай варіації — це інструментальна музика. Але варіюються найчастіше найпопулярніші пісенні або танцювальні мелодії. Інструмент немовби розфарбовує на всі лади той малюнок, який укладено в мелодії.

Музичний жанр варіацій дуже багатий за своїми можливостями. Він — один із найстаріших, але достатньо широко використовується і в сучасній музиці. Клавесиністи XVII—XVIII століть любили так звані орнаментальні варіації, в яких мелодія немовби розфарбовувалася фігураціями. Дуже багато яскравих і захоплюючих варіацій ви знайдете у Ф. Й. Гайдна, В. А. Моцарта, Л. ван Бетховена. Цілі сюжети вкладали в цю форму Р. Шуман та П. Чайковський.

Варіації можна зустріти в джазі, в симфонічній музиці, в інстру-ментальній, і навіть у виконанні народних інструментів — наприклад, української бандури.

Український народний інструмент бандура став невід'ємним атрибутом козацького епосу та був академізований у XX столітті.

Не збирається бандура помирати,

Їй ніякі примхи моди не страшні,

Бандуристи будуть пісні на ній грати,

Лікувати душі стомлені людські.

Не збирається і мова помирати,

Бо говорить нею український люд,

Вона буде скоро звідусіль лунати,

Бо ніхто не буде лить на неї бруд.

(І. Манченко)

Послухайте, як письменник Олександр Виженко описує роль кобзаря для українського козацтва.